«Ось і світанок.
Вікно відчинив – а назустріч
Зелене листя…»
(Танеда Сантока)
Всесвіт без снігу
Завбільшки з троянду
Розповідає необачному перехожому
Про сни мандрівного голуба
У ритмі ковальського стуку
Сьогодні.
Татусь Христофор –
Італієць. Він чув про зоряну флейту
Дерев’яного хлопчика.
Тому і поплив. Шукаючи шовк.
А знайшов три іржавих цвяхи,
Що прагнули дерева-плоті
Легкого як крик
Дивачки зозулі.
Над прірвою
Серед мокрої папороті
Ховаєш три шрами на спогадах
У лісі чаклунки сови
Мислиш: «Ми тут!»
А там голоси – куди не дійти,
Не доплисти і не долетіти,
Де пророцтва подерті на клапті.
Білі іспанські сорочки
Як мушлі
Ховають бронзову шкіру
Від Сонця ледачого.
Тікають (чому?)
Ці люди останнього берега,
Люди води, кипарисів і ластівок
За видноколи солоні
Шукаючи Всесвіт без снігу.
Добре є! Складне переплетення філософії та поезії. Яскраво. Стильно. У вас досить цікаве авторське мислення і, безумовно, талант інтелектуала. Непросто побачити і засіяти в слово чи рядок зерно думки, стисло, сильно і яскраво. Респект! Щасти ВАМ!
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такі слова! Радий, що знайшов я такого читача......
Дякую за відгук і розуміння! 
Майстерно! Гарний вірш! 
