Страшні казки про ліс , болото,
Де нечість повзає , літає.
Вночі химерная істота
На цвинтарі людей лякає.
Але то все казки дитячі.
Насправді , відьми живуть з нами.
Вони ж бо родичі чортячі,
Зникають з першими півнями.
І обертається на жінку,
Таку просту , що й не впізнати.
Має дітей і чоловіка.
Із боку глянеш -добра мати.
Але ж нутро не заховати.
І око кляте ,що зурочить.
Ще й діток буде лікувати.
Якийсь прокльон під ніс бурмочить.
Отак живе собі між люди.
Буває й так , до церкви ходить.
А у ночі сідає в ступу,
Й летить на Лису , хороводить.
А зранку знов селом гуляє.
В кишені дулю всим сує.
Сусідів пеклом проклинає,
Усім навкруг життя псує.
Удома діток нагодує,
Попестить, ніжно обійме.
Ще й чоловіка помордує,
А потім куряву здійме.
Як хвора яблунька,кривенька,
То й яблука у ней червиві.
Хоча на вид вони смачненькі,
Ну а на смак , гидкі й фальшиві.
Таких же діток відьма плодить.
Усе нутро у них падлюче.
Поки малі , нічим не шкодять.
Дитинство і у них квітуче.
Але з роками кров відьмацька,
Над тілом зверху запанує.
Душа зачерствіє , зненацька.
Ще й під горілку залютує.
Вже до розпусти тягне тіло.
Не укради , не вбий -сміється.
Усе у них осатаніло.
Душа до пекла продається.
Заїли батька бідолаху.
Сконав, без сил тримати муки.
Жив без гріха і за повагу
Чорний граніт , дали у руки.
І стара відьма захворіла.
Бо скільки можна панувати.
У стелі дірку просверлили,
Без неї тяжко помирати.
Коли земля , ще не приймає,
До неба доступ теж закрито.
А чорт на тебе вже чекає:
-Нумо, давай, стрибай в корито!
Таке ж і діточок чекає.
Бо хоч-не-хоч , а край приходить.
З нечистим дружба , кожен знає,
Не до хорошого приводить.
19.04.2022р.
Олександр Степан.
У мене інший погляд на відьом. Бо ж магія буває біла, чорна та сіра. Буває так, що жінка й магічної сили не має, але відьма відьмою. І навпаки.
З чоловіками така ж біда.
