Як тоненька душа, з неба мереживА,
Є чуттєвіш струни - з променя тятива;
Немов птаха летиш, ніц ніжніше тебе,
Дім у Всесвіті твій, жде любов , що з небес.
Жертвою на землі – щоб людину піднять,
З Богом, щоб його плоть, і серця об'єднать.
Щоб у тілі він зміг все пройти і зрозуміть,
В помилках лиш себе, не других по винить.
Жмут струн срібних – життів пережитих земних,
Над вершинами б зміг пролетіть без вини.
Ті вершини то є – мрія вічна твоя,
Відродитись в любов, в Божім серці краях…
05.09.2022 р.
