Людмилці присвячується
із любов’ю і вдячністю
Згадай бо я в собі
згадаю
Як ти ідеш з гаю
й до гаю
Й кожен твій крок — окрилення
Чи птах — що теж з гаю,
для чогось з гаю прилітає!
бо ти людина
й теж є люди —
лиш всеєдина
це людина
й кожен добро чи не добро
в неї вкладає...
Тому — згадай
бо це кажу
а день
цю пам’ять — віддаля...
й стирає
Бог як здійняв — словом — і видно
рай
і що за раєм
а в заяложення впадеш — кричить:
тримай!
і що було чи знаєш?
Трамвай відходить — тебе з-за нього —
совість обіймає — то простір...
Вітрило чесне й ти — на чайку —
то простір!
Чи махом на коня — то совість
ніби просто
Чи аж змалів у заяложеності
і біля вулиці
у забудькуватості постати
дрібним
Заговори — що ти зробив —
те й говори...
З яких Небес з Богом спускаюсь у густі
шари —...
мабуть і птаху і Землі
потрібно??
то щоб піднятись — треба опуститись
у густі шари
тобі є в серці слово, — говори...
13, 14.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
