Біля торта сидить старенька жінка,
Яскраве плаття , хоч не ювілей .
До 100 років лишилася одна зупинка,
Букет ромашок стисла до грудей.
Навколо рідні діти,друзі ,внуки.
Палає торт від кількості свічок,
В думках ще молода, але от руки…
Про вік нагадують, стискають кулачок.
Ще зранку, внуки губи малювали,
Рум’яна , тіні, вії підвели.
Перуку кучеряву приміряли,
До столу з тортом, йти допомогли .
Лунають оплески і щирі побажання,
Цілунки в руки, щоки і вуста.
І іменинниця, на межах розглядання ,
На стіл упала чистая сльоза.
Настала мить , загадувать бажання ,
Ще рік і буде 100-й раз.
А може буде свято це останнє ?
Тому потрібно менше лишніх фраз .
Сказала жінка :-Дякую я Богу!
Що дев’яносто дев’ять прожила
Хоч тяжко я пройшла свою дорогу,
Змінилаб я її , колиб могла.
Навіщо Боже, дав мені багато?
Роки летять, немов оті вітри.
Бажаю я, хоча і пізновато,
Прожити три рази по тридцять три!
29.07.22 р. Олександр Степан.
ID:
966276
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.11.2022 20:22:57
© дата внесення змiн: 21.11.2022 20:28:40
автор: Степан Олександр
Вкажіть причину вашої скарги
|
