*****
Сіяє сонце із-за хмар.
Я поглядом в нім потопаю.
Життя свого важкий тягар
На плечах я своїх тримаю.
Здається, ось-ось вже впаду,
Не втримаю його я ноші,
Коли стрічаю я біду,
Життя моменти нехороші.
Звичайно, що я обійти
Їх намагаюсь, обігнати,
Але, щоб щастя досягти,
Слід часом спершу їх пізнати,
Слід їх пізнати, пережить,
Із них засвоїти уроки,
Які навчають в світі жить,
Як і куди робити кроки;
Робити кроки уперед,
До мрії, до мети, до цілі,
Аби життя було, мов мед,
Солодким наяву, на ділі.
Аби втілити у життя
Свої всі мрії і надії,
До них потрібно до пуття
Докласти всі зусилля, дії.
Не слід чекати, доки хтось
Тому ще посприя, можливо,
Не слід, аби не довелось
Чекати все життя тужливо.
Покластися на себе слід.
Так, можуть друзі поміч дати.
Вони лиш підштовхнуть вперід.
Тобі ж бо далі прямувати.
Євген Ковальчук, 04. 11. 2019
