Вночі бабуся завітала,
Якої, вже давно нема,
Тоді тихесенько я спала,
Вона постОяла німа.
Я вирішила запитати:
-Чому до мене ти прийшла?
Можливо хочеш, щось сказати,
Ти мабуть довгий шлях пройшла?
Завжди усміхнена, вродлива
Із найдобрішими очима.
Сьогодні ти чомусь журлива
Скажи: "Що є тому, причина?"
І тут бабуся посміхнулась
І мовчки за руку взяла,
І я від подиву незчулась
В далеку путь вже повела:
-У тих місцях, що я зростала,
Безхмарно було до війни.
Онучко, я розповідала,
Як ми ховались в бур'яни.
Завжди бажала, щоб не знали
Жахливого того життя.
Онуки в мирі, щоб зростали
І вірили у майбуття.
Невже дарма. Невже все знову.
Прийшло це зло вже і до вас,
Ти пам'ятаєш колискову?
А як навчала тебе вальс?
Якщо вже стане дуже скрутно,
Не падай духом і вставай.
Коли на серці стане сумно
Пісні мої тоді співай.
Пишайся рідною землею,
Пройдися вранці босоніж.
І ти відчуєш все душею,
Здолається і цей рубіж.
І вмить бабуся розчинилась.
На ліжку опинилась я.
І тільки посмішка лишилась,
На згадку в пам'яті твоя.
Щемно! 
