Земля горіла, плавився метал,
І зле повітря рашо-м'ясом засмерділо,
Ми наступали, як вогненний вал,
Був день важкий, страшне то було діло.
Там руки й ноги, в шлемі голова,
Окремо геть лежать від тіла,
Життя людське, що сіно чи солома,
Яка згоріла чи раптово спріла.
А бій іде, і радіо кричить, що там трьохсотий є,
На флангу правому в окопі, хтось передає.
Туди мчить "Пиріжок", між вирвами виляє,
А ворог, ні не спить, з повітря настигає,
Водій, він смерті в очі заглядав не раз,
От і тепер, без страху й сумніву, ногою тисне газ.
А хто сміливий, тому Бог допомогає.
А потім ще за другим, десь у лісосмузі,
Туди не тільки на автівці, а страшно і на пузі.
Тай другого привіз у “жовту зону”,
То може зась, посидь, ти жити хочеш теж,
Та повернутися додому…
Знов просить радіо, там третій кров'ю витікає,
Він знову мчить туди де біль і смерть літає,
І лише чути Його голос через грім гармат та тріск завад,
Якщо щось трапиться!!!
Скажіть, що я живий й колись та повернусь назад.
Зі слів бійця3 ї штурмової бригади Азов, записав,
В. Небайдужий. Серпень 2023 р.
ID:
991676
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 19.08.2023 18:57:38
© дата внесення змiн: 19.02.2024 10:22:03
автор: Небайдужий
Вкажіть причину вашої скарги
|
