Вам хочеться жити у тіні,
Бачити всюди руїни.
Що ви скажіть тут будують.
На нас же експериментують.
Кайдани давно в голові,
Бояться, тому все це тянуть.
Ваших реакцій чекають,
Закабаляють, закабаляють.
Інфу вкидають в канали,
Щоб вашу думку всі знали,
А потім усе це в життя,
Крокуйте туди, в небуття.
І знову , ви знов проковтнули,
Розуму голос не чули,
В стаді ідемо у прірву,
Слухаєм, слухаєм гімни.
Протесту не видно...не чутно..
Пройде... Не виносять...
Продовжать... і проголосять...
Секиру ще вище заносять...
Вас від життя відсічуть,
Лишилось всього лише чуть.
Чуть-чуть.
Біди ждуть, біди йдуть.
Добра давно годі чекати,
Кайдани потрібно зривати.
Може достатньо мичати.
Волю нам слід відстояти.
Кобзар з могили призвав,
Щоб кожен з могили повстав
А ти... ти кайдани зірвав?
Жид на погруддях своє заробив,
А ти йому вірно служив.
Ми - сама покірна є нація,
Самий стражденний народ.
У владі завжди один зброд.
Ти ждеш від них нагород?
Куди вони нас заведуть?
Крадуть вони, наше крадуть.
Гробових й тих - не дадуть.
Коли такий капітан,
Човен потоне від ран.
Всевидяще око
Все так кумедно виглядає,
Мед крадуть, а Бог не знає.
Перевертень Саурон орків збирає,
Весь світ за цим лиш споглядає.
Наче маразм чи чудасія,
Та бджоли з вулика ж летять,
В дупло чуже вони хотять.
Мед з вулика виносять,
А бджолярі підкормки просять.
Усі ж то Саурона банки,
Такі були більшовики,
Туди всі бабки теж текли.
Ця наївність добиває,
Що вкрали все це кожен знає.
Хазяїн все це й забере,
Бджола ж несе, несе й несе.
Зимовi ДереваМій авторський переклад твору В. Стуса
Серед мавп, сам у мавпячому тілі,
з тавром печалі, невтішний, ослаб,
б'юся грішним чолом об кам'яні стіни,
наче раб, як раб, їхній ниций раб.
А повз мавпи вереницею
йдуть, їхня хода чинна й м'яка.
Збожеволіти легше тут, ніж бути собою,
адже ні зубила немає, ані молотка.
О Боже правий, гірше немає докору -
зрозуміти розумом сліпонародженим суть,
що в цьому світі ти - лише крапля муки,
заціпеніло-рідкий, немов ртуть.
Щиро дякую
