Істина приходить іноді надто пізно і дається болісно,
щоб радіти її відкриттю.
(Г. М. Тютюнник )
Істина, немов весняна квітка,
Як знайшов - радієш відкриттю.
Ніби долі споконвічна мітка,
Що вестиме вірно по життю...
Живемо у час неправди й болі,
Все ж шукаєм істину просту.
Але ці потуги дуже кволі,
Чуєм "правду" та усе ж не ту.
Істину шукаємо у всьому,
Та хіба знайдеш її в брехні?
Ми уперті, забуваєм втому,
Може, все ж знайдемо в глибині?
Істина жива і не вмирає.
Ознаки - це ясність й простота.
А брехня - багатослівна, знаєм.
Їй властива пустка й глухота.
Правду ми шукаємо й в коханні,
Очі не дозволять нам збрехать.
Вони чисті, не живуть в обмані,
Не потерплять у душі безлад...
Гарно написано та навіщо шукати, все вже знайдено до нас, все давним давно вже є, слід не на зовні звернути свою увагу а в себе і війн не буде, точніш будуть,але в тобі, а зовні вони непомітні.
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар oreol, 19.06.2024 - 19:37