Не спиться, а ніч, як океан...
Рахую ясні зорі до ранку,
В моїй голові сизий туман -
А ти, як сонечко на світанку...
Дивлюсь я у відкрите вікно,
Заглядаю, наче місяць в очі,
Падаю із висоти на дно,
І згораю, як зірка уночі...
Ти - моє небо, мій океан...
Від самоти тону, потопаю...
Ти - мій скарб життя - золотий лан,
Бачу тебе, як мак, розквітаю...
Я з неба погоди чекаю,
Щоб стихли грози, дощі та вітри.
Тебе, як новий день стрічаю, -
Як зранку ясне сонечко згори...
Не можу тебе я забути,
Ти - у моїм серці залишив слід...
Випила кохання отрути,
Ти - сонце, від якого тане лід!..
