А допоки живе мама на землі,
Вона нагодує тебе святим хлібом,
Вона несе щастя, тобі на крилі,
У любові зігріє сонячним світлом.
А найсвятіша, це мамина любов ,
її ніхто в житті не може замінити.
Коли із твоєї рани тече кров...
Вона віддасть своє серце, щоб ти міг жити.
Матерям багато не треба в житті,
Лиш би були чуйні ,та уважні діти.
Не згорала, як свічка на самоті
Приходили до неї дарували квіти.
Мама не спить ...думає лиш про тебе,
Бога просить за твою долю і щастя.
І нахилить сонечко блакить неба,
Бо мамина мова то немов причастя.
Заради дітей піде на край світу,
Шукає ліки, рани залікувати.
Напоїть медовим чаєм із цвіту,
Завжди буде із доріг тебе чекати.
Пречудовий твір! 
Прекрасний вірш пані Маріє! 
