Не хоче літо відступати,
І гріє вдень своїм теплом.
Ще в оксамит убрані шати.
І з чим зрівняти цей сезон?
Під ранок осінь завітає,
Поспати любить - молода.
Повільно літо витісняє.
Ця так набридла боротьба!
Що ж їй зробить? Настирне літо,
Відбить охоту їй пора.
Своїм наповнить дивним цвітом,
І хай скінчиться оця гра?
Поважно, мляво, без охоти,
Ще поки фарби підбира.
Поспать ще літечком погожим,
Хороші мрії... позіха.
Для спроби зробить ніч холодну,
Деінде лист зірве з гілля.
А що робить їй в ніч безсонну,
Ганять горласте вороня?
Складає плани, осінь довга.
Себе ще встигне показать.
У неї є така ще змога,
А поки, може, ще поспать?
Ще раз смачненько позіхнула.
Чомусь так сплю у цей сезон?
Сама собі так дорікнула...
Фарбує сонце горизонт...
Яка чудова поезія! 
