|
Світлої пам’яті ПЕТРА ПАШКОВСЬКОГО
поета, що оспівував найкращі почуття.
Вона для нього – диво, сонце, світ, життя, раба,
була полоном, пеклом, успіхом і раєм.
Він відійшов у інший світ із нею на губах,
один із тих, хто раз до скону вибирає.
Вона – відрада, миті перемог, провина сліз,
була йому поезією, божим даром.
Ще за життя він присвятив їй незліченно слів,
котрі оповивали душу незабаром.
Вона іскрилася, не раз вертала до життя,
була йому надією, здебільш нещастям.
Він не чекав прихильності від неї, ні звитяг,
й обожнював хвилини зустрічі нечасті.
Вона із вдячністю в усе його єство вросла,
спинити фініш помагала чоловіку.
Ще в сиву давнину її людина нарекла
святим ім’ям ЛЮБОВ, з народження й довіку.
26.12.2024
ID:
1029344
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 26.12.2024 12:13:37
© дата внесення змiн: 26.12.2024 12:15:03
автор: на манжетах вишиванки
Вкажіть причину вашої скарги
|
