из папки "серебряный, золотой век"
Сніг іде, залишаючи в меншості світ.
Час розгулові Пінкертонам,
настигаєш себе в будь-якому єстві
по недбалості відтиску в онім.
За такі відкриття не чекають дарів;
на околиці тиша, що повінь.
Скільки світла набилося в скалку зорі
проти ночі! як біженців у човен.
Не осліпни, дивись! То ж бо й сам сирота —
жид, відступник, ти поза законом.
За душею не шарь, все одно ні чорта́.
З рота — пара, як профіль дракона.
Помолись краще вголос — вторий* Назорей,
за оцих, що долають світ пішки
із дарами царям ханаанских земель
і за всіх дітей у колисках.
2о24
