У вікон будинку навпроти
Великі очі сумні,
Лічені вогники в котрих –
То пам’яттю тліють свічки.
Вийдіть на сніг і холод,
Погляньте у очі сумні,
Згадайте той біль і голод,
Досить брехати собі!
Ліпше не буде ніколи,
Якщо не знайдете себе.
Погляньте, погляньте навколо!
Хто у вас, ницих, живе?
Яка у вас кров і мова?
А пам'ять у вас ще є?
Ви хочете все чудове.
Чудове ж насправді – своє…