Ти мене не чекаєш, а я знахабнію й приїду,
Хоч у серці твоєму куточка для мене нема.
Ми з тобою наліпимо сніговиків - гомінідів,
І в каміні горітиме наш віртуальний роман,
Ти мені докорятимеш за недоречне свавілля,
І за те, що без тебе я дихати й жити могла,
А коли вже у душах вгамуються збурені хвилі,
Ми серця напуватимем з росного грей-джерела.
Досхочу наковтаємось віршів, озону й любові,
Я вживу закохаюсь у твій божевільний шансон,
А на небі мов смайлики зорі зійдуть кольорові,
.......................................................................
Жаль, що вимкне світанок з мере́жі улюблений сон.
