Нарешті, я помер, я бачу світло.
Причина всьому рани на руках.
Нарешті це не опіумна казка,
Реальне світло і реальний страх.
Нарешті я лечу туди, далеко,
у пекло, де і місце є мені.
Але якась, пряма туди дорога...
І світло й досі майорить в пітьмі....
Я бачу... бачу я зелені кущі,
Спів милих та тендітних світлих дів
Ворота що відкрились надімною,
І янгола, що лавра мені звив...
"Якого дідька, де чорти, де пекло!?
Не хочу я сюди, мені у низ!"
Та грубий голос прогремів із неба:
"То терба було бігти на корниз,
До тогож, ти скажи мій юний друже
Чи може бути гірше щось за рай,
Для того, котрий жив з бажанням "в пекло"?
Тепер літатимеш серед пірнатих зграй!"
"Пустіть уроди!" було недоречно,
Мене вже волокли кудись на скон.
Зліпили крила, дали німб на плечі,
І відпустили в янгольский загон...
Я так кричав та лаяв все на світі,
Що мене плескали не по одній щоці,
Щей перепало кедом десь у печінь,
Що я таки підвівся як в вісні...
Рука порізана, до іншої не встиг,
А поруч старі друзі та гітара.
Від тоді з самогубством в мене зясь,
На всяк пожежний, може то й не мара...
Оценка поэта: 5 А з самогубством грати недоречно Парасуїцид може стати твердим суїцидом
Сіномі Ра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я знаю, тому зясь. Дякую
18.03.2009 - 12:49
Сіномі Ра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Від тоді з самогубством в мене зясь,
На всяк пожежний, може то й не мара...
18.03.2009 - 12:35
Мені дуже сподобалося, що твої настрої у цьому вірші - іронічні.
Молодець.
Сіномі Ра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Може не все, а тільки крихту, та я щось да знаю "про те що там", і мені все одно. А від нас на стільки нічого не залежить що навіть страшно.
А знаєш чому ми не помираємо? тому що до чорта цікаво а що там попереду буде . Мені так знайомий суіцидник відповідае "кожен раз хочу стрибнути, але до чортиків цікаво що буде далі у цьому театрі"
Дякую!
А з самогубством грати недоречно 
Парасуїцид може стати твердим суїцидом 
