Не судіть,ви, того,хто любов проклина,
Хто сміється з юнацького болю,
Не його то заслуга,не його то вина,
Що прорізало серце іглою.
Він просто кохав й від кохання п'янів,
Коли йшов і вдивлявся в обличчі.
І,напевно, б з кохання він точно здурів
Якби не ті закохані вічі.