В студентські роки я спостерігав,
як комсомольські шльондри-активістки,
щоб влиться до номенклатурних лав,
старались в різні "комітети" влізти.
Талант найбільший мали межи ніг.
І жоден "член" для них не був бар'єром.
От, натираючи у піхві мозолі,
кували органом отим собі кар'єру.
Ще бачив я вертлявих юнаків,
що професурі перед очі лізли,
і годували білих пацюків,
чавили жаб чи ставили їм клізми.
Таблицю тягне той, а той муляж несе,
а той радіє, як презент підсунуть вдасться.
Вони погоджувались на усе,
аби лише на кафедрі зостаться.
Тепер і шльондри й кафедральні плазуни
в начальстві вже. Повід'їдали морди.
Займають вищі соціальнії щаблі
і звідти дивляться на мене згорда.
В житті, можливо, вигод й благ не мав,
лише простеньку істину я знаю:
я тих скотів тоді вже зневажав.
а зараз іще більше зневажаю.
