Сьогодні зірки стануть моїм пазлом
Збиратиму їх докупи у слова, для тебе
Читати будемо їх тільки разом,
Вдивляючись у безкінечний простір неба
В порожньому домі так холодно було,
Що янголи в плед загорнулися знов
Закрила повіки, заснула, забула
Сповільнилась в тілі скаламучена кров
Сюди повертатись – дерев’яні одвірки
Чекають слідів, за що їх забули?
Я падаю ниць у траву на подвірку –
Я тут вже була, я тут щастя відчула
Дозволь це падіння, дозволь мені впасти
Не бійся, вмирати нам більш не судилось
Лиш крила докупи ніколи не скласти –
Летіти над людським усім захотілось
