Забарилася зима,
Осінь літечком сліпила…
Поламана гілка лишалась сама
Прийшла пора – природа її замінила.
І деколи буває дощик моросить,
І ненароком мокрий сніг літає,
А гілочка усе лежить,
Лежить та спить або дрімає.
Одні приходять інші йдуть,
Так рухається нерозривне коло,
Хмари снігом гілку заметуть,
Побіліє все навколо.
Скрізь тільки сніг і тиша-тиш.
Скрізь тільки вітер холод роздає,
Проб’ється стебельце зелене лиш,
Віддавши життя своє.
Там де гілка лежала
Квітка дивна виростала,
Без запаху і без краси
Без кольору і без роси.
Хоч крихта сорому і болю
Зламає до життя волю
Та це не змінить ритму постійного,
Бо нема на землі місця надійного;
Де б вічність панувала
Й людей оберігала.
Відведено маленький простір, час і рух.
Принаджує не бджіл, а мух.
Схожі в щасті та в біді однакові,
Зміниться все і прийдуть нові…
І прийдуть нові покоління,
І різні сипали насіння.
2002
