Життя... Рука
Бере до губ валеріанку
Життя... сповна
Забило в серце скалку
Кричить душа... від болю
Б`ється, рветься...
До Бога молиться
І знов сміється...
Сміхом іроній,
Що всюди проривається
Очах, думках
В рядках терзається.
Розриває на шматки
Вибива каплі останні
І я пишу ці рядки
Не поезію, послання
Просто втомлена душа
Затверділо все навколо
Розумію, що одна
Й лицемірське "добре" слово.
Хочу крикнути: " Чекай!"
Час життя - все забирає
Скільки плач, та все мовляй
Та воно не почекає...
Буде краще, так, я знаю!
Все втікає, та в туман
То живу, то я ридаю,
Пам`ятаючи обман...
