Я в небі знову птахів літати бачу,
Я бачу верби і тополя як плачуть.
Мабуть весна розізлилась на тополю,
А я на тебе і розізлитися не можу.
Бо ти прекрасна, мов ангел, крила білі,
І я дивлюся у твої очі милі...
І я смакую твої вуста вершкові,
Твій ніжний дотик, як пух м'який тополі.
І твоя сила й могутність є велика,
Бо ти коханням тримаєш у полоні.
А як розправиш прекрасні свої крила,
Я знову раб твій наcтупні 300 років.
Ти наче сонце, що гріє всіх навколо,
І твоїх стріл боїться грізний ворог.
Твоїм теплом й любов'ю грітись хочу,
І жити вічно, і бути завжди поруч.
