Життя-це тормоз,що гальмує,
життя-це риба,що пливе.
Я є людина,що існує,
я є людина,що живе.
Тобі одній пишу я вірш,
лише тобі,моя прекрасна,
і не потрібно лишній мрій,
лиш трішки щастя,моє щастя.
Далеко ти від мене,
та це нічого,це пройде,
кохала ти,коханням стала,
та знаю я,це все мине.
Бо молодіжнеє кохання,
це просто забавки та й все,
колись полюбиш ти в останнє,
згадаєш це,згадай мене.
Я знаю,ти хочеш бути поряд,
та й він,напевно,теж за це,
повір мені,твоє кохання-море,
із нього піде дощ і все зільє.
У цьому вірші я пишу відверто,
у цьому вірші вся моя печаль,
пишу тобі із містечка Сміла,
пишу тобі у глибокую даль.
Як буде сумно тобі наодинці,
поезію читай,вона –то є життя,
я сам її читаю на хвилинці
і сам пишу вірші до забуття.
Тобі сказати хочу я,
яка ти є,живи собою,
май намір,сумніви до всього,
бажаю мати щастя вкрай,
та як там вийде,
мене не забувай.
ID:
215115
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 09.10.2010 09:56:59
© дата внесення змiн: 09.10.2010 09:56:59
автор: Стеблина Максим
Вкажіть причину вашої скарги
|