Поміж гір та долин-пролітала душа,
Із казковими феями зустрічалась вона,
Хороводи водила між кремезних дубів -
Та чекала веселку в оксамиті лісів.
Зачарована мрійниця полетіла туди,
Де тумани та сонечко в сферах крапель води.
Там над річкою тихою ніжна діва-верба,
В її косах звисаючих, притаїлась журба.
Там трава ще неходжена та барвінковий цвіт
С переливом шовковисті-не одну сотню літ.
Кришталевими росами напилася душа
Та раділа на вранішні, голубі небеса,
Обійнявши берізоньку на росистій траві,
Звуки скрипки чаруючи розлились по зорі,
Виливали кохання, наче стогін–вірші,
П’янка ніжність яких поглиналась в душі…
Там над річкою тихою ніжна діва-верба,
В її косах звисаючих, притаїлась журба.
Там трава ще неходжена та барвінковий цвіт
С переливом шовковисті-не одну сотню літ.
ДУЖЕ романтично!!! Поосто хочеться взяти пензля і написати картину.
Раїса Гришина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Там над річкою тихою ніжна діва-верба,
В її косах звисаючих, притаїлась журба.
Там трава ще неходжена та барвінковий цвіт
С переливом шовковисті-не одну сотню літ.
БОЖЕ, яка краса!!!!!!
Раїса Гришина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00