Пірнула в осінь....
Як в тихий смуток пірнула в осінь!
Щоб теплий вітер новини жовті мені приносив.
Щоб горде небо
Мене вдихнуло по саме денце,
Щоб розчинило в п"янкій безодні гаряче серце.
Упала в осінь...
Неначе в ніжність упала м"яко.
Сміявся ранок із того вчинку, сміявся й плакав.
Хотіла доля
Мене вернути й послала мрію,
А та злякалась... і заховалась мені під вії.
Летіла в осінь...
Летіла довго у вірну осінь.
Мене зустріли, м"яку й колючу, тумани босі.
Приготували
В долонях сонця із м"яти чаю...
Летіла в осінь... Лечу у осінь... Літаю...
Сейчас, спустя такое количество времени, хочу сказать спасибо за это стихотворение. Я не могу описать те эмоции, которые переживаю при его прочтении. Оно стало для меня чем-то вроде спасительной таблетки, избавляющей от гнетущих мыслей и вселяющей желание жить.Сейчас, спустя такое количество времени, хочу сказать спасибо за это стихотворение. Я не могу описать те эмоции, которые переживаю при его прочтении. Оно стало для меня чем-то вроде спасительной таблетки, избавляющей от гнетущих мыслей и вселяющей желание жить.
Bezsoromna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я дуже рада! для мене це найбільша винагорода - знати, що змогла комусь підняти настрій у важку хвилину!!!
а якщо ні, то просто моя думка.. 
