…і моє без назви / про нього / ( beryzi на її «мабуть без назви»)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265292
Він носить в кишенях, мабуть, із три пачки «прими»,
І сердится часто, і постійно не вчасно лягає спати,
Я «kiss apple» кУрю і часто збиваюся з ритму і рими,
Буває сама накладаю на серця правий шлуночок лати.
Він любить осінь і каву, і зовім не любить гламуру,
Він вміє писати вірші і свАриться за недолугість,
А я мучу ночами visty, mozilly і нуота чорного клавіатуру,
І щось там пишу про ляльку і дощ, коли із сльозами туго .
Я наніч ковтаю персен, анальгетики і часом снодійне,
А він мені робить ін’єкції віршами (глибоко-мязево–крапельно)
Від частих візитів подруги Депресії Ностальгіівни,
А потім у снах літаю у місто, яке так далеко від мене на мапі.
Він спить на лівому боці. Під простИрадлом я, на теплій долоні,
І мОлюся наніч до Всесвіту, який нас несе пелюсткою лотосу,
На горобинові грона, - Він, а ще, - на Закон, який в ньому самому,
Отак і живем… У часі і просторі… а скільки ще так?
Спитати б у Хроноса….
іноді вдається і так....
