Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Вже вистигла стежка… - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це найсвітліші спогади-роки нашого дитинства... ![]() ![]() ![]() ![]() Ninel`, 30.08.2011 - 11:37
так щемливо,до сліз...навіяло спогадами,які в душі навічно...http://www.flowersfamily.ru/userfiles/image/Grand_Prix_mokshan.jpg ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Ninel!Ця пам'ять дорога кожному з нас... ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вдячна,пане Мольфаре,за те,що приділили моїм віршам сьогодні стільки уваги! ![]() ![]() ![]() Василь Кузан, 15.07.2011 - 09:22
Поринувши В Вир - збіг приголосних затруднює читання. Цього можна уникнути. Наприклад:Пірнувши у вир... Вірш дуже щемливий. Сподобалося. ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вже виправила. ![]() ![]() Парчевська Ольга, 14.07.2011 - 23:56
"Я стільки не встигла,я так забарилась,бабусю..." - ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() Тарас Слобода, 14.07.2011 - 16:35
ми цінуємо те що втрачаємо, це просто така психологія. Коли все добре, ми не помічаємо цієї краси чи чарівних моментів. Це так як зряча людина ніколи не зрозуміє незрячої ![]() ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Правдиві слова,Тарасе. ![]() ![]() ![]() Halyna*, 14.07.2011 - 09:49
Джу гарно і щиро, Наталочко! Відчувається твоя любов у кожнісінькому слові! Браво!! ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Галинко,за такі теплі і щирі слова! ![]() ![]() ![]() Михайло Плосковітов, 14.07.2011 - 09:00
І будні розчавлюють нас,мов дешеву пластмасу.Я ж так і не встигла сказати вам теплі слова...І УЖЕ ВАЖКО КОЛИ СТАЄ ПІЗНО... ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,Михайле,отак відкладаєш,відсуваєш на потім,а це"потім"може і не настати...Щиро Вам дякую за розуміння! ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бо від душі... ![]() ![]() Litera, 14.07.2011 - 08:08
Сумно... Гарні образи...А присвята неперевершена ![]() ![]() ![]() ![]() Ми часто не цінуєм, те шо маєм, і іноді близьких теж ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,не цінуємо,поки не втратимо... ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Вікторе,що приділили мені увагу! ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() Galkka, 14.07.2011 - 00:57
Картинка у мене також інакша - старенька хатнка і старенькі ручки, в яких гріються такі маленькі наші.....любов до бабусі, дідуся ми чмус дійсно втрачаємо у вирії подій..а потім плачемо, що нічого не встигли...я також написала про таке вірш для дідуся....чудовий Ваш вірш..так зачіпає струни душі..хочеться підняти телефон і подзвонити...часом ще є кому, а часом лише у молитві...БРАВО!!! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя і шалений темп,в якому ми живемо,роблять нас настільки заклопотаними,що ми забуваємо про найбільші духовні цінності і найрідніших серцю людей...Дякую Вам за такі теплі і щирі слова! ![]() ![]() placebo, 14.07.2011 - 00:23
Хороший вірш,у ньому відчувається бабусина ласка,змальовується стежка...Тільки от,на мою думку,картинка дещо недобре підібрана,виглядає штучною.Загалом в уяві,створеній вашим віршом,у мене виникла дещо інша картина) Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,картинка виглядала штучною.Просто на той молмент не знайшлося нічого підходящого.Та я вже поставила іншу(хоч і ця не дуже підходить,бо у вірші йдеться про осінній сад, ![]() ![]() |
|
![]() |