часом зайві слова, часом гріють промови,
перестрибують ночі і дні через лаз,
і буває нестримно, і щиро, і ново
відчувати все в перший і надцятий раз...
намалює щось осінь у сонних світанках,
перемішують зорі там інший маршрут,
і усміхнені ночі і тихі серпанки
стануть щось шепотіти у поспіху тут
хай по крихті, по дотику мрій у провулках,
так повітряно-ніжно, за подихом дум...
і вже всоте відчую слова і цілунки
чимось викажу серця пронизливий струм
Ксю, дуже добре! але... ти знаєш мою хворобу, то тримай:
1. нестримано і нестримно - різні речі...
мені здається, що ти маєш на увазі нестримно - сильно, невпинно... нестримано- невитримано... різниця не дуже велика, і я можу помилятися... ще: це слово двічі зустрічається - але цей повтор не додає драми...
2. наголоси у в"язкий і новий - треба на останній склад...
3. обачність в словах: аж 5 приголосних - навіть німець таке не вимовить... можна трошки розвантажити...
усьо! наколупалася я... а тепер скажу, що вірш сам - суперовий, ліричний, навіть стара відьма тут розчулилася...
s o v a відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...одна непродвинута авторка не сповзла минулої ночі вниз коментарів...
І не бачила, хто тут кого на що надихав...
Я не знаю, що потрібно робити в таких випадках: дякувати, присідати в реверансі, знімати капелюха?
Роблю всі ці дії одночасно.
s o v a відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ура!!! просунутим користувачам)))
але я ж почала в тебе на сторінці, а потім закінчила через кілька годин тут
це я маю дякувати одній панянці за натхнення