Р.Г.С.
Літа журавлями в далекі краї
Крізь душу мою відлітають.
І вже посивілі оті журавлі
Назад навесні не вертають.
Охриплим дискантом зозуля кує
В старих дзиґарях серед ночі.
Стає перед очі кохання моє
І зрада стає перед очі.
Забути не зможу, допоки живу,
Обійми палкі на пероні,
Дощу монотонно-сльотаву канву
І змерзлі маленькі долоні.
І вмиті сльозою цілунки й слова
Про вічну таїну кохання.
Вагон від перону з дощем відплива
Назавжди. Навіки. Востаннє...
Розтало кохання під гуркіт коліс
В холоднім осіннім тумані
І там, куди потяг тебе перевіз,
Втопилось в жорстокім обмані.
Огудити можу - то право моє,
Та хочу тебе зрозуміти.
Хоч боляче часом від думки стає,
Що блуду твого не помітив.
Яскравим болідом сяйнула любов,
Та й згасла, зів"яла навіки.
І тихо журба озивається знов,
Сльозою сплива на повіки...
Гарно до неможливості!!! Це ж як треба любити, щоб отак на пероні під дощем... Бррррр. Мене сьогодні чомусь морозить, а ще уява той холодний дощ домалювала - холодно, але... неймовірно гарно. Дякую, Дощику.
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за такий теплий відгук, сонечко теж іще світить...
Гарно,чуттєво,глибоко. 
Це ж як треба любити, щоб отак на пероні під дощем... Бррррр. Мене сьогодні чомусь морозить, а ще уява той холодний дощ домалювала - холодно, але... неймовірно гарно. Дякую, Дощику. 
