Мої вірші, як дзеркало душі…
Але в яке я дзеркало дивлюся?
До Бога чи до ідола молюся?
Кому присвячую свій дар, свої вірші?
І що люблю найбільше? Світ оцей?
Себе саму, щоб викупатись в славі,
Щоб закрутитись у вогненній лаві
Бажань, кохань, гордині та страстей?
Що сію, те і буду пожинать.
Якщо про це я навіть і не знаю…
Чи може безневинно я страждаю?
Чи можу знову все з нуля почать?
О, Боже! Як роздерти цю печать?!
Сиджу у вретищі на попелищі,
В моїй душі лиш тільки вітер свище…
Кричу, кричу—не можу більш мовчать!
І я схиляюсь біля ніг Христа,
І сльози ллють невпинною рікою…
В Тобі, Господь, любов і чистота,
А я не хочу далі жить «такою»…
07.10.2011р.
