Чи його бажання жити – лиш бажання?
Несвідома пелена́ летю́ча?..
Думка вперта: перша і остання –
Нитка… тонко!.. Кро́мсана, тремтю́ча…
Поміж пальцями тягне́на в Бога…
І по ній – смика́ми хижі болі!
Ну живи! Живи!.. – пересторога,
Ну держись! Тримайся, рідний! – волі…
Голками роздертий на терпіння…
І розтерзаний на «ледве» - мука!..
Над бідою тулиться склепіння
І до серця-сонця тисне руки…
Розповитий розпач… пеленою…
Падає так слізно – не осушиш!
Скільки ж світу молиться з тобою
Мантрою, що: жити мусиш! МУСИШ!!!
(10.12.11)
Життя керує нашими тілами
Дає їм змогу володіти нами
А ми спротиву не чиним боїмося
Що в раз покинуть вони нас
І душі у знемозі
Підуть туди де розумніші долі
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Підуть... кудись... та як то знати...
Щоб сили, як тернові шати...
Під стіни дертися чужим...
Летіти в Лету... Чи святим?...
******** Радію Вам...
Дуже емоційна і глибока поезія. 
