Я задихаюсь
у цьому просторі
без меж
межованому.
Я зневіряюсь
у світі мрій
безмрійному.
Закохуюся
час від часу
й розчаровуюсь.
Я сподіваюся
на диво,
та залишаюсь
не здивованим.
Я вірю в щось,
та часто зневіряюсь.
Я завжди думаю
про щось чи когось,
та згодом забуваю.
В світі ілюзій,
але в реаліях
життя.
Завжди чогось чекаю,
та часто не в змозі
дочекатись до кінця.
Кричу з нідією,
що хтось почує.
Та часто
сам не чую
елементарних слів
або порад.
Надіюся
на радісну зустріч,
хоча і сам
не завжди рад.
Так чого ж в біса
я таки бажаю?
Мабуть того,
про що і сам не знаю..
