є такі люди з якими мені приємно помовчати
просто разом дивись на вогонь
кидати каміння у воду
чи блукати безкінечним плетивом вулиць
їх потрібно цінувати і берегти
за них треба триматись
як за останній шанс чогось світлого і доброго
ти виношуєш у лоні своєму нове життя
я знаю ти його назвеш світло усіх світів
бо він для тебе усе
якщо світ плаче це означає що він живий
тримай мою руку
тримайся за порух застиглий
за кожен міліметр спільного простору
так багато слів ще не сказаних
так багато світла ще не побаченого
так багато часу щоби мовчати
у кожному серці словами німими
і так мало щоб врешті-решт сказати
найголовніші у світі слова
я люблю тебе
давай утечемо від усіх обов'язків
давай збожеволіємо і станемо безсмертними
колір твоєї шкіри нагадує поверхню страху
що виповзає з-під наших грудей
ритмічним гупанням стомлених cердець
запах твого небезпечного плетива рук
нагадує запах переспілого яблука
що заплуталось у травах густих і загубилось
як вітер у твоїх лабіринтах
ти прийдеш до мене з війною коли
cлово поглинатиме тишу і скажеш
любий візьми на руки цей світ
ми ж бо його творці
ми ж бо його власники
гойдаймo його
нехай засинає
