Будь-буяй, буковинський бук!
Буковина – то, Буковина...
Край, де небо підпер бамбук,
Зветься, певно, Бамбуковина!
Прикарпаття, і Крим, Волинь,
Мов пісенні гаї здибав я.
Десь там плине в ріці новин:
Пальмовина, Прибаобаб’я!...
Десь тропічне є Прибанання
Й густоліссям зліта у вись.
Хай слова то чужі, незнані,
Але ж мають для негра смисл.
Поетичним відлунням звук
Слів Березина та Дубина...
Край, де небо підпер бамбук,
Зветься, певно, Бамбуковина!
Щось наплутав? То вже простіть.
Той прощенний, хто всім прощає.
Я цей вільний, безмежний світ
Вічно зрівнюю і вивчаю!
