В твоїх очах я прагну тихо заховатись,
Напитись меду з незабутніх вуст твоїх.
В твої обійми ніжно впасти й закохатись,
У ті слова тоді не сказані мені.
В твоїй душі я прагну вічно залишатись,
Я хочу залишити слід свого життя.
В твоїх долонях мов мала дитина гратись,
І не гадати, чи існує забуття.
У твоїх снах я хочу бути тільки справжнім,
Снитись щоночі, коли мило й тихо спиш.
Часом бував до тебе дуже не уважним,
Я сподіваюсь ти колись мене простиш.
У твоїх мріях я маленька таємниця,
Часом ти думаєш про мене та мовчиш.
Твоя душа і навіть серце в голос рветься,
У мною вигаданий інший, дивний світ.
Та все одно між нами широченна прірва,
Між нами довгих десять літ мого життя.
Ти ще маленька і така проста й наївна,
А я дорослий, та в душі лише дитя.
