кожен раз коли ти почнеш забувати що втрачаєш
дивись у воду
дивись пильно
поки брижами не підуть очі
а поверхня не заросте льодом
тодi почнеш бачити у глибинi
наш вранішний серпанок з сотен скляних ниток
тонесеньких, немов сміх хвороi дитини
занадто крихких, щоб існувати насправді
тодi почнеш чути, як все навколо
втрачає імена
неможливо бiльш кликати
бо плакати за ким?
ти нарешті зрозумієш: слiд пригнутися
притиснутися обличчям до води
щоб відчути: краплі вологи захоплюють повітря -
як мільярди перелітних птахів
пронизуючи космос зверху до низу вони впадуть, пригощаючи донних риб
собою
дивне щось
вирине тобі прямо в обличчя моїм поцілунком —
це дощ, що росте вгору
який
неможливо втримати
неможливо забути
менi потрiбно
щоб наше розставання не закінчувалось нiколи
Ева Зиг відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я чувствую и вижу смысловые ошибки, ошибки в паузности, звучании, ритме, но никак не орфографию , для этого недостаточно опыта чтения на укр. языке. А вы если видите, что не так - помогите, пожалуйста, а не просто констатируйте.
че то у меня наверное отходняк после написания
