Дід у дзеркало дививсь,
Довго думав і журивсь.
- Не журися - каже баба,
- Яка душить тебе жаба?
Пораду може яку дати?
Годі діду сумувати.
Ти ще в мене той козак,
- Це стара усе не так.
Голова вся облисіла,
Борода геть посивіла.
Опустились зовсім вуса,
Ось сиджу я і журюся.
Може смерть вже за плечима,
Баба кліпає очима.
- Що ти кажеш, діду, годі,
Лисим бути тепер в моді.
Подивись без окуляр,
У Гордона який дар.
Пісні пише і співає,
Повну хату діток має.
Лисий також ну і годі,
Не зашкодить все це вроді.
А Влад Яма танцюрист,
Він до танців має хист.
Лиса також голова,
Це все діду не біда.
- А, де, бабо, мій талант,
Не танцюрист, не музикант.
Чарку вип’ю заспіваю,
До бабів ще поморгаю.
Як почую краков’як,
Чуєш, бабо, я козак.
Кров у жилах закипить,
Хоч і спина вже болить.
Вдіну бриля усміхнуся,
Туди-сюди повернуся.
Підкручу я свої вуса,
Смерті я вже не боюся.
