Були людьми,
Рабами стали.
Вони в житті,
Все майже мали.
Копійки лиш
в них не було.
Тому то
в голову й прийшло
піти до Вівці
на завод,
щоб заробити
трішки злот.
_______
Завод в Овечки
був великим,
а охоронець
страх сердитим.
Він на своєму
Стояв завжди.
Не «повторял»
ніколи «дважди».
Нє пропущу
І не просіть,
а краще
пропуск покажіть.
Ведмедю, друже,
ти ж добрий звір,
ти краще
На слово повір.
Ми лиш з добром
сюди прийшли,
щоби роботу
ми знайшли,
щоб дітям
ми могли купить
одежку, їсти
і попить.
Овечці краще
ти скажи,
що друзі
всі її прийшли,
що в лісі
жили ми разом
і порівну ділились
злом й добром.
______
Привіт, рідненькі.
Як життя?
Як ваші сім'ї?
Як там рілля?
Не стійте Ви,
Сідайте краще
Може чайку
Чи кави краще?
Ой, Вівце,
Не до чаю нам
Нам би роботу
Оцим рукам
Бо жити вже
Не знаєм як
І схожі стали
На тих бурлак.
Допоможи
Ти добра, знаєм
І всі ми
Тебе поважаєм
І любим
Як сестру тебе
Хай твоє стадо
Живе й росте.
Звичайно ж, любі,
То я зроблю
І на роботу
Вас візьму.
Лишень зробіть
Ще пару справ,
Щоб полісмен
Не приставав.
Ви до Кози
Сходіть хутчіш
Й папірець синенький
візьміть скоріш,
А в Барана –
Синенький,
У Лиса –
Зелененький
І сіренький
І біленький,
Й позолочений
Й кругленький
Весь у закрутках
Такий
Не великий
Й не малий
А як зробите
Це все,
То хутчіш
Шукай мене.
Я Вас
В книгу запишу
І всім
Пропуска зроблю.
Працюватимете
В нас
Будете в добрі
Весь час.
_______
Не довгим
Щастя те було,
Оте Овечки не
«добро».
Важка робота
То пів біди,
Не рахували
Їх людьми
Вовками –
Начальники були,
Нізащо
Накричать могли.
І те не так,
І се не так
І наче в ступі
Товкли отак.
І тут то
Вирішили друзі
Щоби не буть
В такій нарузі
Потрібно
Скаргу написать
І Вівці її передать.
Не помогла,
Ані друга, третя,
Ані десята.
Їх наче
з'їли поросята.
І порішали
Більш не ждати
Все як на духу
Вівці сказати
…Ой, Віце…
Ні!
Не Вівця я,
Тепер для мене
Вівці – Ви!
