не потисну й руки
у помешканнях наших і тиск не відбувся
я сховаюсь мов кіт поміж слів
і за тінню твоєю
бо ми звикли до стану речей
як звикають і діти
забувати
так ламає їх жовтень
всі калюжі так схожі на риб
всі дерева так схожі на відчай
у провінцію прийде тепло
я цілую і осінь твою
що проходить крізь парки
літа та узбіччя
