Грає оркестр святково,
Лиш скрипка ридає одна.
Матері дайте слово –
До сина прийшла вона .
А він застиг у граніті,
Таким, як ходив у бій,
А мати дума, що в світі
Син десь її ще живий.
Приїде, покладе речі
І скаже:»Мамо, зігрій…»
Тихо лягають на плечі
Пелюстки білих надій.
Мати чекає й досі
З далекої тої весни,
А пізню мамину осінь
Ведуть до зими ясени.
…Оркестри втомились грати,
Лиш скрипка ридає одна.
То скрипка рида, чи мати:
До сина прийшла вона.
