Зірвемо одяг,
ти з мене, я з тебе,
Сядемо на потяг,
На той, що до неба.
Ти розмалюєш мені спину,
Я покусаю все твоє тіло,
Ніби все так і бути повинно,
І все доволі зрозуміло.
Забудемо наші війни,
суперечки, чвари,
Те, що ти така безнадійна,
А я такий нездара,
І так повільно,
Немов божевільна,
Заграє невидима гітара.
Якщо ніч не знайде фраз,
І дощ забуде ритми,
Я складу для тебе джаз,
Поцілунків ноти, обіймів рими.
Якщо зранку холодом потягне,
І вітер тебе роздягне,
Я зігрію, зупиню час,
Допоки живуть ці ноти - живе наш джаз.
Заснемо тихо,
Ти авжеж, а я напевно,
моє солодке лихо,
Ти моя потреба.
Поцілунком розбудиш,
Я зроблю міцного чаю,
Ніби ти таки забудеш,
Ніби я все не знаю.
Зітремо дні
соленою водою,
Ми винуваті одні,
Кохана - двоє,
І одна з пісень,
Впише ще один день,
В календар з весною.
харош
