На вікні фіалка розцвітає.
Біла-біла, наче чистий сніг.
Жаль, що тільки пахощів не має.
Та вона для мене оберіг.
Дивиться пильненько мені в очі.
Любить слухать музику, пісні.
І зі мною мріє до півночі.
Вдвох весну виглядуєм в вікні.
Поряд з нею сині і рожеві.
Де ще ти побачиш такий рай?
І думки зникають несуттєві.
Радість наповняють через край.
А коли прийде весна у світі,
І фіалки в лісі розцвітуть.
Не хвилюйся, мій біленький цвіте,
Радість так, як ти, не принесуть..
Як мило! Таке ніжне і тепле освідчення улюбленій квітці! Дуже гарно!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко. Ви просто чарівниця на сайті. До всіх знаходите підхід, завжди обережно підкажете, якщо не так. А як можете підтримати!! Дякую за ваше добре серце!!
Про квітку, наче про живу істоту...А вона ж і справді - жива!!!!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Тамаро,справді жива. З нею можна розмовляти...
Вона уважно слухає і все розуміє...
Дякую тобі за увагу!
Картинки заблоковані... Жаль, не можу подарувати тобі квіточки..