Мені шістдесят,є і діти, і внуки
Хоча я не так як усі пенсіонери
Я зовсім не знаю про біди і муки
З сім`єю живемо як ті міліонери
А все те чому бо мені підфартило
Як кажуть сучасні ,круті громадяни
Життя це мене від душі наділило
І легко змінило усі мої плани
З дитинства самого я вІрші писала
І текстики дивні ,що часом палила
Ось так я писакой відомою стала
Тим самим всі статки свої заробила
І зовсім недавно приперлися в гості
Оці журналюги питання питати
Хотіли мені перемити всі кості
Щоб потім в якийсь там журнал друкувати.
Я сіла у крісло,і ось почалося
Відкрилися швидко здорові блокноти
По черзі п'ятнадцять питань пронеслОся
А я вже втягнулась,і зовсім не проти
Питали як завжди про всяку заразу
Просили сказати про свОї бажання
Аж раптом хтось ляпнув незвичную фразу
«Скажіть нам про свОє найперше кохання»
Тоді всі замовкли і стали чекати
А я лиш схилила макітру та очі
«Якщо вже про це захотіли ви знати
Всідайтесь,бо буду патякать до ночі»
І хлопці,й дівчата на килим упали
А доця моя їм чайочку зробила
Ось так про любов я розказувать стала
«Усе почалося коли я вступила
Весь місяць найперший до змін я звикала
Втягнулась в навчання,гуляла частенько
Студенткою справжньою швидко я стала
І дім мій вмістився в кімнату маленьку.
Сказати по правді, то бУло нормально
Жила як усі, з універу додому
А потім змінилося все кардинально
І явно запахло початком дурдому
Десятого жовтня в буфет я ходила
У тітки замовила булку та каву
Аж тут я від стійки коли відходИла
Побачила в черзі хлопчину-красаву
Хоча..навіть так не могла я сказати
Бо це вже тобі не якась просто врода
Про йОго лице можна вІрші писати
Напевно ж добряче старалась природа
Здорові з горошини карії очі,
І чілка так легко та мило спадає
Такого напевно обкрутять охоче
Новий хтось на нього щодня западає
Ось так я стояла замріяно й дивно
Аж тут хтось направив на мене прозріння
Незнаний об’єкт зовсім не креативно
Хотів перевірити моє везіння
Об’єкт той придумав цікавую штуку
Проходячи поряд зі мною, раптово
Схопивши мене за холодную руку
Нечемно штовхнув на красунчика тОго
Наступне що було..лежу я на хлопцю
На йОго футболку розлилася кава
Хоча він і був у « культурному» шоці
Сказав: «Куди лізеш патлата роззява»
Мені ж не звикати,не перша халепа
Піднялась й поплентала злюча на пару
В думках лиш крутилась «Яка ти дурепа
Чому ж ти не врізала цьому нахалу?»
Йшов час,але я не могла все забути,
Той хам мені снився в кошмарах щоночі
Що далі робити,і як мені бути
Бо так далі жити я зовсім не хочу
Мені так набридло безглуздо страждати
Хотіла помститися,хоч це й не гарно
З`явилась ідея його відшукати
І якось образити навіть банально
Я майже нічого про нього не знала
Студент як усі, грубіян,але гарний
Щодня у контакті його я шукала
Але що тут скажеш, я сищик бездарний
Нарешті вже вилізло сонце з-за хмари
ЗачІпку знайшла і за неї вхопилась
В одному з альбомів якогось нездари
«Друзяки» мого купа фоток з’явилась
Раз клацнувши я перейшла на анкету
«Максим мачо-бой» засвітило в екрані
Так так.це той самий гусак із буфету
І я розчинилася в злобному плані
Свою я сторінку почистила вправно
Набралася сил та натисла «Додати»
Завданнячко це провернулося славно
Тепер моє діло сидіти й чекати
Наступного дня по своїй давній звичці
Зайшла в інтернет,пошту глянуть швиденько
На білому фоні,у синій табличці
Чека смска на мене маленька
О так..це Максим надіслав аж два слова
«Привіт,познайомимось» з знаком питання
З цьогО почалася цікава розмова
Й сірник запалився міцного кохання
Писала йому я частенько,признаюсь
І він не мовчав як цнотлива дівчИна
А з часом на диво для себе дізнаюсь
Що він не такий вже поганий хлопчина
Скромняга,романтик і спорт полюбляє
Не терпить зазнайок і курок гламурних,
Не курить кальян,алкоголь не вживає
Ну прям таки мачо із фільмів амурних
Як швидко летіли години й хвилини
Мінялося все…і оцінки і друзі
І тут однієї прекрасної днини
Хтось чорнив налив на моїй білій смузі
Максим мій затих,вже нічого не пише
Лише в універі весь час заглядає
Який вітерець його розум колише?
Така поведінка мене доконає
Не стану темнити..мене зачепило
У чому проблема хіба розгадаєш?
Було все чудово,місцями аж мило
Як бісить коли ти нічого не знаєш!!!
Я стала на стежку де повно каміння
Тепер просто мушу у всім розібратись
Забувши про скромність,згадавши всі вміння
ПідІйду до нього щоб правду дізнатись
До вечора дзеркало я катувала
Язик щось молов,ну а мозок не шарив
І так я промову свою тренувала
І текстик оцей мене явно запарив
Будильник дзвенить,продираю я очі
П*ю чай,вилітаю,біжу на зупинку
О Боже, як я в універ йти не хочу
Але мушу щобИ зловить ту скотинку
Проходжу повз корпус,ретельно вглядаюсь
Потрібний момент налетів наче вітер
Сміється на сходах хтось,я оглядаюсь
І змішую голову й серце боліти
Максимко стоїть,обніма якусь бабу
Розказує щось,ну а потім цілує
А щоб її здуло…як в полі кульбабу
Ця вся ситуація мене нервує!
Немає вже мови,які там зізнання
Було неприємно,і бридко до болі
Картина така-то нечемне знущання
Це ніби на рану насипати солі
Мені стало ясно,я закохалась
Звичайно невдалого кадра дібрала
По місту весь день у сльозах я тинялась
Бо бачив Господь я добряче попала
Сказала дівчатам своїм,а вони
Торочать що діяти треба негайно
А що ж я тут можу? Тут що не роби
Не вийде у мене триматися файно.
Казали нам завжди,що час то є ліки
Напевно мій випадок десь унікальний
Не можу стулити ночами повіки
В клубочок зажався мій спокій ментальний
А він так і далі ходив,посміхався
Ловила я погляд його,але толку
Здається Максим в мені розчарувався
Натомість знайшов собі модную тьолку
Пробіг цілий рік, і ще один далі
Так само страждала,на нього дивилась
Зробилось життя,як торт із печалі
І я остаточно від світу закрилась
О ні, не кажіть що тупа я,чи дура
Я вже забувала його потихеньку
Але тут як завжди..чергова халтура
Й минуле пресує сторінку новеньку
Прийшов третій рік,курсову я писала
А в нього останні запари навчання
«Признатись йому»- це душа так казала
А мозок чинив йому протистояння
Сессійні деньки,підготовка до бою
Залежить усе від одного навчання
Він більше не буде десь поряд зі мною
Я думала тільки про кляте кохання
На щастя закінчились заліки й тести
Було дуже важко,а я це зробила
Лишилось одну тільки справу довести
Відкритись тому,кого стільки любила
Останній ривок,сік в руках,в п`ятках серце
Він їсть шоколадку на лавці під небом
В середині як там приправили перцем
Ну все мій Максимка,я мчуся до тебе
Не хочу вдаватися сильно в деталі
Червона як редька,йому розказала
А літо пече нібито на мангалі
Але це таке…я стояла й чекала
Тепер вам кінець: він кохав мене дуже
Але через скромність боявся писати
Бо думав що я з якимсь пациком дружу
Не хтів в моє щастя носюру встромляти
Він їде кудись у заморські країни
Останні всі дні провели вдвох ми,разом
Не хоче вертатися до України
Мені ж як чинити я вирішу з часом
_______________________________
Вернувшись у старість,на кріслі я знову
Увага на мене,хтось спить,а хтось плаче
Ніколи ще я не вела цю розмову
Але що не робиться, то все на краще
Історію цю у журнал написали
Ну хай так і буде, я тут не шкодую
За віршик новий мені премію дАли
Над виходом збірника зараз працюю..
А ви молоді,не мовчіть про кохання
Бо часто лиш крок ладен долю змінити
Зробити його-благородне діяння
Для того щоб в світі щасливо прожити!
Знаете, хотел все ваши стихи на потом оставить, так сказать растянуть удовольствие, но не тут-то было - просто не оторваться. Иной бы на моём месте похвалил вас, но я хочу пожелать вам вдохновения, возможно, из-за личного эгоизма) с нетерпением буду ждать новых стихотворений. Ещё раз спасибо - я получил массу приятных впечатлений
Оце так коханнячко!...
Поки дочитав, то вже й забув, чого ті журналісти приходили? Та біс із ними...
Для того щоб в світі щасливими стати
Потрібно всім серцем невпинно кохати!
Оце так кохання, нічого не скажеш,
Таке в видавництво здавати не сором.
От тільки скажіть, як так вийшло одразу,
Кохання своє загубити вам знову?
То як же без нього ви жили надалі,
Як пенсію свою в житті заробляли,
Невже не хотілось до нього в Канаду,
Щоб серед українських нетрів не знатись?
Якщо так легенько його відпустили,
То мабуть не дуже його ви кохали,
Та може насправді, то все витребеньки,
А ви його й досі в інеті шукали?
Та як там не є, а читати цікаво,
Напевно ви дуже розумна людина,
Бо навіть у прозі не кожен так скаже,
Як ви нам у вірші кохання розкрили.
Льолька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви знаєте,чудову ідею подали мені
Візьму і напишу продовження
Без вас би і не додумалась
Молодчина,интересно пишите,..затягивает!!!
