Крізь соломинку п'єш мою душу.
Знаю смак цей гірки́й і хмільний.
Та мольбою тортур не порушу.
О, мій спокій довготривки́й.
Як закінчиш скажи. Не печально,
Що душі вже немає на світі.
Я піду по дорозі недальній
Подивитись, як граються діти.
Розквіта гарно агрус кущами.
Цеглу десь везуть за парканом.
Хто ти: брат мені чи коханий,
Не згадаю й відкину разом.
Світло тут і так безпритульно,
Спочиває стомлене тіло...
Перехожі думають смутно:
Певно, вчора вона овдовіла.
А.Ахматова 1911 *ВЕЧЕР*
Как соломинкой пьешь мою душу.
Знаю вкус ее горек и хмелен.
Но я пытку мольбой не нарушу.
О, покой мой многонеделен.
Когда кончишь, скажи. Не печально,
Что души уже нет на свете.
Я пойду дорогой недальней
Посмотреть, как играют дети.
На кустах зацветает крыжовник,
И везут кирпичи за оградой.
Кто ты: брат мой или любовник,
Я не помню, и помнить не надо.
Как светло здесь и как бесприютно,
Отдыхает усталое тело...
А прохожие думают смутно:
Верно, только вчера овдовела.
Хороший переклад!
Четвертому рядку додати ще хоча б один склад. Ритм просить.
Може так - "Довготривалим є спокій мій"
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Вікторе. Я відкидала це слово, тому що там дві важкі сполучені приголосні ТР, вони завжди важко вимовляються. Мене клинить днів два після того як виставлю вірш, ніяких інших слів не бачу і не знаю,а потім попускає, я знайду слово і виправлю. Дякую, що читаєте
Дякую, що читаєте 
дякую щиро.
, дуже старалась 
