Ти, може, скажеш, осінь золотава
(Бо це мене бентежить як людину),
Чому одних вважають мудрецями,
А інші душу сушать на скорину?
Однакові ж усі, із плоті й крові,
Та лиш поглянь: не чоловік - гібрид...
І , в створеному для добра й любові,
Зника навічно і наймення, й вид...
Який же генетичний код народу
Залишимо ми в доньках і синах?
Вона мовчить, лиш душу ворохобить,
Настояна на тЕрпких полинах...
