Не смію мріяти про час,
Не можу повернути долі
І казку складену про нас
Переписати я не в волі.
Шкода, що серце не почула
І голос мудрої душі.
Чи не хотіла, чи забула?
Життя розклала на вірші.
Чи то таємний задум Бога,
Пройти складний людині путь?
Із сліз стежки, а із тривог дорога.
Благаю серце, все забудь!
Плекай лиш долю із кохання,
А з доброти сплети вінок.
Щоби на двох всі мрії і бажання,
І велич душ, поєднаних в танок...
