Те,чим дихали,вірили,йшли,
Те,що з пам*яті витерти важко,
Через,що ми не вперше пройшли,
І пройдемо,хоч як буде важко.
Ми у пласті зробили стрибок,
До секрету скобиної мрії,
І для себе пізнали урок,
Що не зможем в житті без надії.
Нам не треба шикарних умов,
щоб знайти у людині хороше,
І без всіх непотрібних розмов,
Ми будуємо щастя без грошей.
Це наш рідний малесенький світ,
Як частинка незнаного раю,
Де навчилися жити без бід,
Й цінувати красу свого краю.
Ми писали листи з побажанням,
Ми читали дитячі усмішки,
Витирали і сльози прощання,
Та були все ж суворими трішки.
Ще навчилися більше прощати,
Не вдягати дволикої маски,
Найпростіше в житті цінувати,
Й виправляти минулі поразки.
Тож нехай у серцях ще палає,
Та іскра таборова-не гасне,
а пластунське окрилине С.К.О.Б,
залишає у душах прекрасне.))))))