Зірвав я запах
дивний,
Поставив у
стакан.
Та запах – пан
великий,
ілюзії капкан.
В цім запаху
мелодія
Й звучить вона
життям,
Надії званим
подивом
І радісним буттям.
Та квітка ця –
Конвалія,
В шикарному ранні,
Гнучка у неї талія
В біленькому
вбранні.
А запах її
видивом
Чарує мої скроні.
Чомусь глибоким
подивом
Беру її в долоні.
Пишається в руках,
Красується не
звично.
Й турботу по щоках
Дарує феєричну.
І райським днем,
щовечора,
Пахне моя
Конвалія.
І мій букет
лиш вручений
Найкращій в
світі талії.
